РОГАЛЬ, ЛЯ,
Рогаль, ля, м.
1) Волъ съ большими рогами не расходящимися въ стороны. Рудч. Чп. 255. Віл рогаль.
2) Родъ жука = Рогач 4.
3) Толстое ребро листа, жилка. З капусти лем роґалі остали, — так обїла гусениця. Вх. Лем. 461.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 26.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
РОГАНЬ, НЯ, →← РОГІТРА, РИ,